Відбувся Перший З'їзд істориків медицини України

20 та 21 червня 2019 року в Харкові відбувся Перший З’їзд Істориків Медицини України з міжнародною участю. Ініціатива проведення з’їзду належала новоствореної Громадської організації Української Академії Історії Медицини. Це заснування об’єднало зусилля та інтереси вчених та фахівців різних фахів: медиків, істориків, філософів, теологів у справі дослідження історії медицини, розвитку медичних технологій та організації діяльності громадських систем охорони здоров’я, філософії та соціально-економічної бази їх виникнення та їх подальшої еволюції.

Ідея поєднання цих досліджень та організації співпраці вчених і спеціалістів сформувала в свою чергу цей захід – Перший З’їзд Істориків Медицини України. Це було викликано тим, що в теперішній час в Україні увага до фахових досліджень питань Історії медицини як наукового напряму медичної галузі з боку спеціалістів та вчених медиків не знаходить адекватного продуктивного виходу, тому що наукова спеціальність «історія медицини» викреслена з переліку відповідних спеціальностей.

Ця ситуація склалася внаслідок того, що Наказом МОН України №1462 від 21.12.2012 року «Про внесення змін до Переліку наукових спеціальностей» у групі спеціальностей 14.02.00 «Профілактична медицина» галузі «Медичні науки» виключено спеціальність 14.02.04 – «Історія медицини». Є спеціальність 07.00.07. – «Історія науки й техніки» галузі «Історичні науки» і здобувачам присвоюються відповідно наукові ступені кандидата або доктора історичних наук.

Тобто, для фахової медицини дисертаційний шлях розвитку дослідження історичного аспекту та відповідної підготовки кадрів практично закритий. Згідно прийнятих норм, підготовка докторів філософії (кандидатів наук) здійснюється майже винятково аспірантурою. При цьому, до аспірантури з історичної спеціальності може вступити тільки магістр історії! Отже, фаховому медикові потрібно спочатку отримати фахову історичну освіту на рівні магістра.

Про те, що це – малоймовірно, свідчить факт того, що за минулий із 2012 року час в Україні захисту дисертації за спеціальністю «історія науки й техніки» фаховим лікарем не відбулося ні разу. Мотивації до цього саме у фахових медиків які працюють у державних вищих медичних навчальних закладах або у медичних науково-дослідних установах також немає. Там їх кар’єрне зростання заблоковане відсутністю статусу кандидата або доктора саме медичних наук.

Таке становище призвело до того, що за час дії цієї «заборони історії медицини» майже втрачена вітчизняна наукова школа історії медицини: в Україні залишився тільки один доктор медичних наук за спеціальністю «Історія медицини» – професор Одеського національного медичного університету К.К. Васильєв.

При цьому і світова і вітчизняна практика доводить що наука «Історія медицини» вимагає від дослідника суто медичних знань, медичної освіти. Не можна досліджувати вдосконалення медичних знань, самому їх не маючи! Не можна досліджувати методи боротьби з різними хворобами впродовж історії людства, не розуміючи процесів патогенезу, не будучи обізнаним з проявами цих захворювань, їх перебігом і результатами! Що дійсно можливо, так це складати життєписи видатних медиків, не заглиблюючись у їхню теоретичну спадщину і практичний доробок… чим і обмежуються фахові історики у своїх роботах. 

Внаслідок цього, фактично, Україна ізольована від світової наукової спільноти в цьому напрямі. Жоден український вчений не входить до відповідних міжнародних наукових асоціацій. Втрачено, зокрема, участь у роботі Європейської Асоціації історії медицини та здоров’я. Відповідно спаплюжена частина наукового престижу України в світі.

Саме мета щодо подолання цього ганебного та принижуючого становища і спонукала фахівців та вчених об’єднати свої зусилля у форматі Громадської організації Українська Академія Історії Медицини. Спробувати через  її діяльність довести необхідність поновлення відповідної наукової спеціальності, довести до медичної наукової молоді існування історії медицини саме як медичної науки. Показати її місце у медичній освіті, науці та практиці.

Проведення з’їзду підтримали: Харківський Національний Університет ім. В.Н. Каразіна, Харківська медична академія післядипломної освіти, Харківський національний медичний університет, Харківське медичне товариство, Українська Академія соціальних наук, Центр краєзнавства ім. проф. В.Д. Отомановського, Харківський НДІ судових експертиз ім. заслуженого проф. М. С. Бокаріуса.

Учасників з’їзду привітали: проф. П. Шимек, Теологічний університет, Прага, акад. О.М. Корж, Харківське медичне товариство, проф. І.В. Бєлозьоров, Харківський Національний Університет ім. В.Н. Каразіна, проф. М.А. Георгіянц, Харківська медична академія післядипломної освіти, проф. В.А. Огнєв, Харківський національний медичний університет,доц., провідний н.с. Н. Є. Філіпенко,Харківський НДІ судових експертиз ім. заслуженого проф. М. С. Бокаріуса.

Перед початком слуханій доповідей та повідомлень учасники з’їзду були ознайомлені із планами діяльності та програмними документами Української Академії Історії Медицини. Президентом Української Академії Історії Медицини був одноголосно обраний проф. Опарін Олексій Анатолійович, академіком - секретарем Рогожин Борис Анатолійович, віце-президентами – проф. Васільєв Константин Константинович, проф. Огнєв Віктор Андрійович, проф. Робак Ігор Юрійович. Вченим та спеціалістам: медикам, історикам, філософам, теологам, які мають наукові праці за цим напрямом та виявили бажання працювати у лавах Академії, були вручені свідоцтва щодо набуття ними статусу членів Української Академії Історії Медицини.

За два дні роботи з’їзду були заслухані наступні доповіді та повідомлення:

Доц. Б.А. Рогожин,( ХМАПО, УАІМ, Харків). «Два сторіччя вищої медичної освіти у пам’ятках на вулицях Харкова». У доповіді, яка базувалась на чисельних – 67 ілюстраціях була представлена історія розвитку вищої медичної освіти у Харкові. Було показано, що її складають діяльність Медичного факультету Харківського університету у перші 100 років його існування: від 1804 до 1920 р., подальша історія Харківської медичної школи у стінах Харківського медичного інституту – Харківського національного медичного університету (із 1920 року) та інших медичних навчальних закладах, що діяли у місті в цей час і чверть сторіччя відродженого Медичного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. У роботі показана наступність у розвитку академічної науки та підготовці кадрів, яку зберігали вчені та викладачі Харківської медичної школи за весь цей період часу.

Про діяльність видатного харківського хірурга, викладача, громадського діяча, проф. В.Ф. Грубе розповіла доц. З.П. Петрова, (ХНМУ, ХМТ, Харків). У доповіді були показані як професійні досягнення так і особисті риси характеру цієї видатної постаті у історії Університету, національної охорони здоров’я та міста Харкова.

Складні питання формування державного та суспільного підґрунтя яке впливає на громадський запит щодо діяльності національних систем охорони здоров'я представив проф. О.А. Опарін, (ХМАПО, УАІМ, Харків) у доповіді «Роль двовір’я у формуванні медицини Київської Русі». У докладі було показане, що двовір’я, яке прийняла Київська Русь від Візантії і яке являло собою штучний синтез поганських та християнських догматів, зроблений з політичною ціллю, привів не тільки до нівелірування християнського вчення шляхом внесення до нього небіблійних вчень про безсмертя душі, поклоніння образам, ісповедь перед священиком, а й до глубінного падіння моралі у суспільстві та стагнацію розвитку науки. На чисельних історичних свідоцтвах доведено, що саме ідеологічні та світоглядні фактори мають вирішальний вплив на механізми та форму реалізації суспільного запиту щодо створення та розвитку громадської охорони здоров'я. при цьому, вони впливають також і на уяву суспільства щодо його потреби у фаховій медицині, на визначення дефініцій «здоров’я» та «хвороба», на їх місце у координатах «добра та зла». Наведені системні висновки дозволяють розуміти, що сьогоденні проблеми у розвитку суспільства та системи охорони здоров'я мають вельми глибокі коріння. Та саме розуміння їх природи відкриває нові можливості для подальшого і успішного розвитку національної охорони здоров'я як сучасного державно-громадського інституту.

У повідомленні  проф. І.В. Бєлозьорова, (ХНУ ім. В.Н. Каразіна, Харків), «Медичний факультет. З минулого – в майбутнє», яке також включало і демонстрацію кінофільму, було відображено історію формування та сучасний етап університетської вищої медичної освіти. Серед завдань, які в теперішній час вирішують Університет та його медичний факультет – створення сучасної університетської клініки.

Проф. К.К. Васильєв, (ОНМУ, Одеса) у доповіді «До 200 річчя виходу у світ книги Р. Лаенека «Про опосередковану аускультацію або розпізнавання хвороб легенів і серця, заснованому головним чином на цьому новому методі дослідження» ознайомив слухачів із еволюцією технологій медичного об’єктивного дослідження хворого на протязі майже 1000 річного періоду історії. Показана роль особистості у впроваджені та успішному розвитку медичних технологій.  Про ще одну видатну особистість було представлено у доповіді «Видатний харківський хірург і організатор вищої медичної освіти (до 160-річчя професора Ю.Р. Пенського)», проф. І.Ю. Робак та доц. Г.Л. Демочко, (ХНМУ, Харків).

Питанням впливу світогляду та пануючих суспільних поглядів, відображенням та підґрунтям яких є релігійні вчення було присвячено повідомлення «Філософські основи медицини Стародавнього Ізраїлю». С.Б. Молчанов, (УГІ, Київ). Показано, що пануючі погляди щодо гігієни та відношення людей до свого здоров’я, стан громадських відносин між спеціалістами медицини та населенням, зокрема - створення медичних шкіл є слідством збереження первісних засад які містить Біблія. Показано на чисельних прикладах, що віра є таким громадським інститутом, який здатен розвивати державу та національну охорону здоров'я зокрема.

Повідомлення «Медики і фізіологи – ректори Харківського класичного університету», проф. С.М. Куделко, (ХНУ ім. В.Н. Каразіна, Харків) відкрило для слухачів імена видатних вчених та їх діяльність як керівників класичного університету. Показано, що медики і фізіологи займали активну громадську позицію і створили значний внесок у розвиток університету та медичної науки та освіті зокрема.

Вельми об’ємна доповідь «Відомі медики Харкова – ювіляри 2019 року» яку зробив доц. Д.К. Милославский (ДУ НДІ терапії НАМН України, Харків) нагадала та ознайомила учасників з’їзду із чисельними постатями лікарів та вчених і освітян, які зробили значний внесок у розвиток медицини взагалі та у розбудову охорони здоров'я міста Харкова зокрема.

Лікар, представник династії лікарів та вчених-медиків І.В. Бобіна розповіла про діяльність видатного харківського лікаря та громадського діяча В.П. Бобіна. Він із 1885 по 1925 р. був керівником лікарні Харківського медичного товариства, яка надавала медичну допомогу населенню міста Харкова та чисельних сіл та містечок Слобідської України. У цій лікарні прийом вели видатні спеціалісти того часу: викладачі та професори медичного факультету університету.

Під час другого дня роботи з’їзду який відкрив декан медичного факультету Харківського Національного Університету ім. В.Н. Каразіна, на пленарному засіданні були представлені наступні виступи:

«Приватна медицина Харкова» - доц. Б.А. Рогожин,(ХМАПО, УАІМ, Харків), розповів про місце приватної медицини у системі охорони здоров'я міста Харкова на рубежі ХІХ – ХХ ст. Були показані будівлі багатьох клінік того часу, які збереглися та частина з яких ще досі використовуються як медичні заклади. Доведено, що в умовах ринкової економіки приватний сектор охорони здоров'я має стійку тенденцію до розвитку. В роботі також простежено еволюцію та етапи структурних реформ національних систем охорони здоров'я країн Європи у ХХ-ХХІ ст. та показане місце і завдання національної системи охорони здоров'я України в теперішній час.

Проф. О.А. Опарін, (ХМАПО, УАІМ, Харків) у доповіді «Вплив Великої Реформації та Відродження на розвиток медичної науки та практики» показав зв’язок стану та розвитку громадських систем охорони здоров'я, наукових досліджень та організації підготовки медичних кадрів із пануючими в суспільстві ідеологічними засадами. Було показано, що саме держави (Швеція, Данія, Норвегія, Фінляндія, Великобританія, Німеччина, Швейцарія, США, Австралія, Канада), яки прийняли вчення Реформації, тобто повертання до евангельского вчення и яки є протестантськими країнами мають найбільш високий рівень медичної охорони здоров’я у порівнянні зі країнами, яки відвергли Реформацію (Польща, Румунія, Італія, Португалія та ін.). Таким чином було показано, що ідеологічні засади здатні активно сприяти розвиткові медицині та навпаки ставати гальмом та перепоною її розвитку.

Фаховий юрист: к.ю.н., доцент, Н. Є. Філіпенко (ХНДІСЕ, Харків) презентувала доповідь, присвячену славетній родині Бокаріус та розвитку в Україні судової медицини, експертизи й криміналістики. Також присутніх зацікавили короткометражні фільми про діяльність Інституту та життєвий шлях М.С. Бокаріуса, що також демонструвались.

На з’їзді заочно, у формі презентацій були представлені доповіді:

«Формування медичної науки в контексті загальної ходи Всесвітньої історії і розвитку релігійних ідей». Проф. П. Шимек (ПТУ, Прага), Чехія, «Медичний факультет Ягелонського університету: історія становлення». Проф. А. Жаловага (Варшава), Польща та «Протестантські університети Європи: особливості побудови і викладання» проф. П. Химинец (Люнебург), ФРН. Були оголошені вітання цих вчених до учасників з’їзду.

Крім того була представлена презентація книг з фондів Харківської наукової медичної бібліотеці. На стенді були виставлені рідкісні видання, яку зберігаються у фонді Бібліотеки. Доповідь, яку зробила її директорка І.О. Бражник містила розповідь про роботу співробітників Бібліотеки із підготовки та видання бібліографічних праць та коментарі до книг, що були представлені на виставковому стенді.

Після завершення виступів відбулася дискусія з питань що були представлені у доповідях та повідомленнях і обговорення резолюції з’їзду.

Були прийняті доручення до Президії Української Академії Історії Медицини:

- продовжити роботу щодо інформування медичної спільноти та громадськості про необхідність виправлення стану із науковою спеціальністю «історія медицини» у галузі «медичні науки»,

- підготувати бібліографічний довідник праць членів Академії, відобразити праці які були представлені на з’їзді у наукових виданнях,

- провести наступну наукову зустріч у жовтні 2019 р. у Харкові.

Подписаться на новости

Signup for Our Free Newsletter

ПРИЄДНУЙТЕСЬ ДО НАС

Корисні посилання

Контакти

пр. Науки, 50-а, офіс 7, Харків, 61072 - для офіційної кореспонденції

+380636875693 - академік-секретар Демочко Г.Л.

inio2@ukr.net - поштова скриня